Якщо облишити земні лабораторії з їх складними вакуумними установками і уявно перенестися у верхні шари атмосфери і космос, то тут сама природа створила наднизькі тиски. В атмосфері немає різкої межі. Це — один з наслідків того, що швидкості газових молекул різні. Якби цього не було, молекули могли б підні¬матися лише на строго визначену висоту, як злітає завжди на одну і ту ж висоту камінь, коли його з заданою швидкістю кинути вгору. Наявність в газі швидких частинок призводить ще до одного важливого наслідку — планети повільно, але безперервно втрачають свою атмосферу. Справді, завжди наявна деяка кількість молекул, швидкість яких перевищує другу космічну швидкість, потрібну для подолання тяжіння планети. Для Землі ця швидкість становить 11,2 км/с, а частка молекул з такими швидкостями надзвичайно мізерна. Тому Землі в доступному для огляду майбутньому не загрожує небезпека залишитися без атмосфери. Однак для легших небесних тіл друга космічна швидкість набагато менша, і вони набагато швидше втрачають атмосферу. Так, для Місяця ця швидкість становить всього 2,4 км/с, і тому він протягом тривалої історії міг повністю втратити свою атмосферу.
Наднизькі тиски у космосі дають змогу безпосередньо виконувати такі роботи, які на Землі можна здійснювати тільки в спеціальних вакуумних камерах.
Були використані роботи А.Г.Наумовця, академіка НАН України
Комментариев нет:
Отправить комментарий